?

Log in

ти дала обітницю
кожного дня
стирати свою пам'ять
білою рядниною марень
зривати по листочку
із дерева життя
й пускати за водою
ти навіть присягалась
щоденно
витягувати з скриньки
око того що відбув надовго
щоб вдосталь напувати світлом
і передчуттям
ти так хотіла
щоб годинникар
той що сидить в кутку
із рахівницею
в тонких нервових пальцях
заснув нарешті
щоб пил його укрив
із капелюхом
щоб всі його пружини й механізми
хоча б на день спинились
щоб хоч день
не думати про цього вбивцю
про час
щоранку
день у день
немов краватку
моє обличчя одягає

і йде

не я
а той

жартує
посміхається
білявку яснооку обіймає

не я
а той

вдивляється годинами у небо
п'є
співає

не я
а той

що там
за кожними дверима
достеменно знає

не я
а той

усі слова
несказані
або давно забуті
пам'ятає

не я
а той

щоночі
наче мантри
без упину
їх промовляє

не той
а я
зима нашого суму
затягнулась
сипле щоночі лапатими снами
на простягнуті долоні звіра
чорне око в небі
як дивовижна ялинкова прикраса
хто зніме його звідти?
хто бережно загорне в газету?
хто сховає до горішньої шафи?
разом із останніми крихтами віри
до наступного разу
до наступного життя
ми п'ємо
мед змарнованого часу
прогірклий
як полин
густий
немов найдовша ніч
прощання з сподіванням
якщо вслухатись в зиму
то почуєш
серцебиття
це літо
котре зріє
у лоні коловороту

Feb. 3rd, 2017

твоя тінь
наче лезо
розітнула день

коливаються терези
від тиші до пісень

з одного ока
світло
з іншого гнів

коридори буденності
у вогні
президент обережно витяг з очниці своє ліве око облизав його зважив на долоні потім витяг друге якось дивно крякнув і завмер наче прислухаючись до чогось що міг почути лише він один стояв так довго у своїй персональній пітьмі зігріваючи очі в долонях наче приймав якесь надзвичайно важливе рішення потім судомно сіпнув головою і почав ними жонглювати продовжувалось це зовсім недовго зате набагато довше президент потім повзав на колінах по усьому своєму безкрайньому кабінетові і навпомацки шукав свої трикляті очі бодай би були повилазили ну куди ж вони курва закотилися ага ось є одне де ж друге де воно ну дееееее скоро ж має прийти міністр внутрішніх справ от незручно буде курва курррва аж поки не здогадався запхати до очниці око яке вже було намацав після чого одразу знайшов інше а в дверях стояв міністр внутрішніх справ тихенько хихотів фотографував президента на свій чудернацький андроїд що був скоріше схожий на невідому зброю аніж на засіб зв'язку і одразу постив до інстаграму
кімната обклеєна шпалерами спогадів та
сподівань
за столом вічності сидять всі вони
мертві й ненароджені
пов'язані з тобою невидимою пуповиною
вони дивляться на тебе
ти дивишся крізь них
все вже було
все ще буде
ми роботи
зліплені з глини
нехай благодать хайтеку
нас не покине

і в сонячний день
і в найгіршу негоду
во ім'я отця і сина
і святого коду

Jan. 19th, 2017

центрифуга буденності
тестить мій вестибулярний апарат
заліплю очі блискучою фольгою
піду досліджувати світ навпомацки
в цьому лабіринті без виходу
очі можна сховати до кишені
зачерпувати темряву повними долонями
пити НЕзнання
витягувати шприцом весну
із січневого повітря
ловити ламаний біт серця
танцювати
танцювати
танцювати

Jan. 18th, 2017

і сніжинки застигають в повітрі
немовби бог натис на паузу
та кудись собі вийшов
а ми стоїмо
відкривши роти
і повільно танемо
боячись поворухнутись
а час згортається як твій равлик
і в голові пульсує одна думка
нехай мене не попустить ніколи
але бог повертається
відтискає паузу
і сніжинки слухняно падають нам на долоні
щоб одразу померти

Jan. 15th, 2017

ти дихаєш
глибоко й рівно
набираєш повні легені повітря
і злітаєш наче аеростат
залишаючи внизу
непевність та паранойю
що роз'їдають тебе мов кислота
ти летиш над цією замученою країною
де точиться війна що має всі шанси стати столітньою
і тобі немає до цього діла
у тебе своє "сінема веріте"
ти летиш як птах
і у твоєму прекрасному новому світі лише позитив
спокій
та злагода
там немає усієї цієї крові та гімна
безруких
безногих
безоких
божевільних що для чогось йдуть кудись воювати
твоя хата скраю
садок вишневий коло хати
під вишнею медитує
твій персональний Будда
він так само дихає
глибоко й рівно
поміж годин - тріщина
час запліднює простір думками
слово без сенсу
це початок кінця
анти-слово
пульсує
і задає ритм безглуздю
третя світова вже відбувається
форма
що втрачає
рештки змісту
росте як пухлина
живиться похуїзмом
зате той хто програв
повністю задоволений!

Jan. 12th, 2017

вона
як персона
з роману
жадана
одна
прекрасна
п'яна
звісно сумна
у лоні рана
в погляді стіна
все йде по плану
до дна
вони годують птахів крихтами снів
вони простягають один одному руки
щоб ніколи вже їх не розімкнути
і цей рух довжиною в життя
зупиняє північний вітер
виламує пальці скам'янілим педантам
проливає на їх голови жаб'ячий дощ
убиває надію
народжує віру
випускає в небо колекцію химерних риб
дає їм можливість торкатись витонченого полотна життя
допомагає їм втрачати і знаходити одночасно
вчить їх любити
навіть з ненавистю в серці
навіть помираючи в муках кожного ранку
бо справжнє їх життя
це тільки сон

Dec. 29th, 2016

слово
випущене випадково
слово
випущене випадково
приводить у рух
фотон
маятник
гільотину
несформовану думку
слово
фаустпатрон
для милосердного
порятунку
слово
завертає
назад
час
слово
потаємний лаз
початок жаху
відкладає
на потім
слово
наче монета
жебракові
у слові
бракує крові
і молока
слово - розтоплене олово
слово - ріка
пам'ятай
все непромовлене
повертається
обов'язково
слово
де твій сховок?
у слові
майже завжди
замало солі
зворотній бік розпачу
зворотній бік долі
слова -
двухсоті мрії
там де слово -
нема надії
у твоїй кімнаті сьогодні випав сніг

ти думаєш

а діти зараз могли б зліпити снігову бабу
або закидувати одне одного сніжками
або розкатати ковзанку від шафи і аж до вікна
або саме зараз стояти вистромивши язика і змагатись кому дістанеться більше сніжинок

але тут немає дітей

ти наливаєш холодний чай самотності
у потріскану чашу
і довго-довго чекаєш коли він стане
променем
або дивовижною рослиною
або вітром
або хоча б каменем

але звичайно нічого не відбувається

і звичайно тут немає дітей
звідки їм тут взятися

снігу стає все більше

Dec. 22nd, 2016

його невдоволення
дзвенітиме в повітрі
як нахабна осіння муха
голосно й недовго
спробуй розберись
де коріння а де звичка
м'яка сила непотребу
непомітно
таки скрутила його
щупальця сподівань промацували
альтернативні варіанти
хуй там
експеримент визнано невдалим
затишна деградація
з компактним механізмом в грудях
у теплі
у спокої
no alarms
and no surprises
отвір у дверях все більшає
пульсує око потвори
випусти її на волю
все що має бути з тобою
буде з тобою
твій біль це і твоя радість також
найгострішим скальпелем
не розділиш їх
на скляних будинках
ростуть квіти вічного літа
нещадно зривай
ці голографічні квіти облуди
пастка пустки напоготові
не бійся зазирати у прірву
врешті-решт
все одно
ти зазираєш лише у себе

Dec. 12th, 2016

нашими венами все ще тече отрута - час
ти йдеш за мною
слід в слід
я йду за тобою
слід в слід
цими безкінечними магріттівськими лабіринтами
де позаду третя світова
а попереду чистий сніг пам'яті
де кожен з нас п'є свій біль на самоті
в пронумерованих скляних кімнатах
де любов повільно вбиває себе мовчанням
а невимовлені слова висять в повітрі
як покинуті космонавти на орбіті
навік молоді
і мертві