?

Log in

Jan. 19th, 2017

центрифуга буденності
тестить мій вестибулярний апарат
заліплю очі блискучою фольгою
піду досліджувати світ навпомацки
в цьому лабіринті без виходу
очі можна сховати до кишені
зачерпувати темряву повними долонями
пити НЕзнання
витягувати шприцом весну
із січневого повітря
ловити ламаний біт серця
танцювати
танцювати
танцювати

Jan. 18th, 2017

і сніжинки застигають в повітрі
немовби бог натис на паузу
та кудись собі вийшов
а ми стоїмо
відкривши роти
і повільно танемо
боячись поворухнутись
а час згортається як твій равлик
і в голові пульсує одна думка
нехай мене не попустить ніколи
але бог повертається
відтискає паузу
і сніжинки слухняно падають нам на долоні
щоб одразу померти

Jan. 15th, 2017

ти дихаєш
глибоко й рівно
набираєш повні легені повітря
і злітаєш наче аеростат
залишаючи внизу
непевність та паранойю
що роз'їдають тебе мов кислота
ти летиш над цією замученою країною
де точиться війна що має всі шанси стати столітньою
і тобі немає до цього діла
у тебе своє "сінема веріте"
ти летиш як птах
і у твоєму прекрасному новому світі лише позитив
спокій
та злагода
там немає усієї цієї крові та гімна
безруких
безногих
безоких
божевільних що для чогось йдуть кудись воювати
твоя хата скраю
садок вишневий коло хати
під вишнею медитує
твій персональний Будда
він так само дихає
глибоко й рівно
поміж годин - тріщина
час запліднює простір думками
слово без сенсу
це початок кінця
анти-слово
пульсує
і задає ритм безглуздю
третя світова вже відбувається
форма
що втрачає
рештки змісту
росте як пухлина
живиться похуїзмом
зате той хто програв
повністю задоволений!

Jan. 12th, 2017

вона
як персона
з роману
жадана
одна
прекрасна
п'яна
звісно сумна
у лоні рана
в погляді стіна
все йде по плану
до дна
вони годують птахів крихтами снів
вони простягають один одному руки
щоб ніколи вже їх не розімкнути
і цей рух довжиною в життя
зупиняє північний вітер
виламує пальці скам'янілим педантам
проливає на їх голови жаб'ячий дощ
убиває надію
народжує віру
випускає в небо колекцію химерних риб
дає їм можливість торкатись витонченого полотна життя
допомагає їм втрачати і знаходити одночасно
вчить їх любити
навіть з ненавистю в серці
навіть помираючи в муках кожного ранку
бо справжнє їх життя
це тільки сон

Dec. 29th, 2016

слово
випущене випадково
слово
випущене випадково
приводить у рух
фотон
маятник
гільотину
несформовану думку
слово
фаустпатрон
для милосердного
порятунку
слово
завертає
назад
час
слово
потаємний лаз
початок жаху
відкладає
на потім
слово
наче монета
жебракові
у слові
бракує крові
і молока
слово - розтоплене олово
слово - ріка
пам'ятай
все непромовлене
повертається
обов'язково
слово
де твій сховок?
у слові
майже завжди
замало солі
зворотній бік розпачу
зворотній бік долі
слова -
двухсоті мрії
там де слово -
нема надії
у твоїй кімнаті сьогодні випав сніг

ти думаєш

а діти зараз могли б зліпити снігову бабу
або закидувати одне одного сніжками
або розкатати ковзанку від шафи і аж до вікна
або саме зараз стояти вистромивши язика і змагатись кому дістанеться більше сніжинок

але тут немає дітей

ти наливаєш холодний чай самотності
у потріскану чашу
і довго-довго чекаєш коли він стане
променем
або дивовижною рослиною
або вітром
або хоча б каменем

але звичайно нічого не відбувається

і звичайно тут немає дітей
звідки їм тут взятися

снігу стає все більше

Dec. 22nd, 2016

його невдоволення
дзвенітиме в повітрі
як нахабна осіння муха
голосно й недовго
спробуй розберись
де коріння а де звичка
м'яка сила непотребу
непомітно
таки скрутила його
щупальця сподівань промацували
альтернативні варіанти
хуй там
експеримент визнано невдалим
затишна деградація
з компактним механізмом в грудях
у теплі
у спокої
no alarms
and no surprises
отвір у дверях все більшає
пульсує око потвори
випусти її на волю
все що має бути з тобою
буде з тобою
твій біль це і твоя радість також
найгострішим скальпелем
не розділиш їх
на скляних будинках
ростуть квіти вічного літа
нещадно зривай
ці голографічні квіти облуди
пастка пустки напоготові
не бійся зазирати у прірву
врешті-решт
все одно
ти зазираєш лише у себе

Dec. 12th, 2016

нашими венами все ще тече отрута - час
ти йдеш за мною
слід в слід
я йду за тобою
слід в слід
цими безкінечними магріттівськими лабіринтами
де позаду третя світова
а попереду чистий сніг пам'яті
де кожен з нас п'є свій біль на самоті
в пронумерованих скляних кімнатах
де любов повільно вбиває себе мовчанням
а невимовлені слова висять в повітрі
як покинуті космонавти на орбіті
навік молоді
і мертві
чорна куля непорозуміння закотилась до кімнати
для нас з тобою тут не залишилось місця
чергове жертвоприношення для Big Data
фото на пам'ять
вибачте
переживань на сьогодні більше не передбачено
у вікно шкрябається сон
для нього тут також немає місця
соляні шахти твоїх очей глибшають
під ранок
залишаю тобі в минулім
половину своєї тіні
четвертину всього що було
закодовано у насінні
одна восьма - в твоїм блокноті
і мовчання у інтервалі
залишаю секунду ноті
щоб звучати могла і далі
решта все на аероплані
хай кружляє довкола світу
як крізь товщу вод океану
вічна риба пливе у літо
мерці в метро
дивляться в екрани
а ще - в екрани
або ж - в екрани
ніколи - в нутро
інколи в підлогу
говорять з богом?
чи гоять рани?
мерці в метро
сповнені надії
все буде завтра
звичайно ж завтра
закрутить космос
спіраль події
монетизує
щоденні мантри
метамеланхолік
завітає до тебе в гості
передчуття скрутяться у спіралі
і огорнуть твої руки
сріблястою легкістю
колбу часу
цієї ночі
таки буде розбито
спотворене відлуння спомину
довіку літатиме
коридорами покинутого задзеркалля
намарне
розквітнуть криваві троянди
дерево стане каменем
глина потече з очей
ховай свою голову в холодну пащу Актуаль
цифровий Голем йде на полювання
слава тим хто вирвав собі серце
слава
слава
слава
забудь

забудь про все
шепоче він
й знімає з тебе шкіру
вішає її на цвях

забудь

забудь про вчора
про сьогодні
і про завтра
особливо про завтра

забудь

завтра вже немає
вчора ще немає
а що таке сьогодні?
може поясниш
що таке сьогодні?

насправді
його також немає

як немає і тебе

забудь про все
шепоче він

забудь

його очі всюди
вони ростуть з підлоги
зі стелі
і зі стін
спостерігають за тобою
колишуться на стеблах

його вологі і колючі очі

спробуй

забудь
давай
не вагайся
розпочнемо
я відкорковую пляшку сновидінь
багатолітню пляшку
настояну на безнадії
та хронічному неврозі
бульбашки повільно підіймаються вгору
щоб наситити повітря тугою
мовчанка наче гра
хто надовше затамує подих
з кожним цоканням годинника
ми все далі одне від одного
тіні видовжуються
і сенси поступово зникають
повний місяць
як повітряна кулька в руках у дитини
готовий будь-якої миті розірватись
о вічна рибо
божество калік
зайди на нерест
у води нашої пам'яті
диханням своїм
спогади оберни на кригу
анулюй всі гріхи наші
і зверху присип снігом
або кокаїном
нам без різниці
спіраль подій нехай нас оминає
нехай колише нас
зелена хвиля вічного оргазму
нехай нам радісно
нехай нам соковито
нехай нам затишно
о вічна рибо
саме тут і зараз
у затінку дерев незнань
це вони
твої старі знайомі
осінні демони
танцюють свої брейк-данси під дощем
відчуваєш похмільний щем?
вінсент
це вони п'ють твій абсент
це вони плутають всі твої рухи
це вони кричать: охо-хо, хто ж це втяв тобі вухо?
це вони заїдають шматками твоєї пам'яті
це вони винні що всі номери вже зайняті
це вони пришили тобі ще одну тінь
амінь!
вдивляйся і слухай
вдивляйся і слухай
лови момент
ніколи
прогримить твій однорукий аплодисмент
знахабніле літо
з туману ліпить
порцелянові квіти
відтепер
у повітрі
не втриматись
ні птахам
ні вітрові
янголята збирають мито
просівають крізь сито
те що напівпрожито
хмарами роршаха
тонуть в палітрі
спогади хитрі